Головна » 2018 » Ноябрь » 2 » Осіння подорож
09:41
Осіння подорож

Чарівне намисто Західної України… Саме таку подорож під час осінніх канікул обрали учні 9–А, 9–В, 7–А та 7–В класів зі своїми класними керівниками Великодною Вірою Іванівною, Дудчак Лілією Іванівною, Рудюком Вадимом Олеговичем та Біленко Людмилою Аркадіївною.

Дорога далека, погода непередбачувана, тому готувалися серйозно і відповідально. Девізом обрали відомий вислів: Не буває поганої погоди, буває неправильно дібраний одяг. Запаслися одягом і взуттям на всі випадки: дощу,  холоду і навіть снігу. А Західна Україна прийняла нас  у свої обійми осіннім теплом і бабиним літом.

Кам’янець-Подільський  - місто маленьке за розміром, але велике і цінне своєю багатовіковою історією, яка пізнала перебування різних народів, культур і релігій. Місто-фортеця, квітка на камені – так з давніх-давен називали його наші предки.

Хотинська фортеця – твердиня тисячолітнього граду Хотина – колись захищала місто і переправу через стародавній Тирас (Дністер). Перед нашими очима постало могутнє укріплення, під стінами якого відбулося багато грандіозних  баталій. Дорога до надбрамної вежі – то ніби межа двох світів: християнського і мусульманського. Пройшовши довгим шляхом фортифікаційних споруд, ми зрозуміли, чому Хотинська фортеця була майже неприступною.

Наймальовничіший куточок України, гірські краєвиди, пам’ятники природи, мелодії стрімких гірських річок і водопадів – це Українські Карпати.

Знайомство із сучасним гірськолижним курортом Буковель розпочалося із подорожі на канатній дорозі до оглядового майданчика, з якого відкрилася дивовижна панорама величної гори Говерли та інших вершин гірського масиву Чорногора.

Поблизу гірськолижного курорту зробили зупинку біля кумедної архітектурної споруди – перевернутої хати.

Непростою, але такою незабутньою стала екскурсія  гірською стежкою, що отримала в народі назву опришківської. Саме десь тут сховав свої скарби легендарний Олекса Довбуш. На жаль, скарбів знайти не вдалося, але наші серця переповнилися мужністю опришків, а ще зрозуміли, що підкорити вершину будь-якої гори – то справа дуже непроста і перемагає найвитриваліший.

Усі, хто коли-небудь писав про Чернівці, обдаровували це місто численними епітетами і метафорами: Маленький Відень, Чарівна столиця буковинського краю, неофіційна столиця Європи

Чернівецький променад подарував нам зустріч з унікальними спорудами, дивовижними пам’ятками архітектури, запам’яталися вузенькі вулички, викладені бруківкою, ратуша, на вежу якої рівно о 12-ій  годині сходить сурмач у традиційному народному гуцульському костюмі і на всі сторони світу грає уривок з мелодії пісні “Марічка”.

Вразив нас, екскурсантів, Чернівецький національний університет – розкішний ансамбль колишньої резиденції Митрополитів Буковинських – творіння геніального чеського архітектора Йозефа Главки. 

Про Банченський Свято-Вознесенський монастир як оазу добра і милосердя варто говорити окремо.

У православному світі існують обителі, які за багато віків свого існування стали відомими завдяки аскетичним подвигам іноків, гарячим молитвам мирян та чистотою чернечого життя. Банченський Свято-Вознесенський монастир – це зовсім молода обитель, але тут навіть стіни дихають благодаттю, кожен куточок наповнений вірою і любов’ю, спокоєм і миром. У скиті монастиря усамітнюються ченці, щоб помолитися за усіх без винятку людей. Монастир займається благодійністю: при ньому функціонує сирітський притулок, який знаходиться в селі Молниця.

Протягом п’яти  насичених екскурсійних днів було прокладено маршрут: Горішні Плавні – Кам’янець-Подільський – Хотин – Поляниця – Буковель – Яремча – Чернівці – Банчени –  Горішні Плавні.

Ці місця чарували нас царством неповторних  краєвидів, гірським повітрям, пралісами, неймовірно красивими селами і привітними гостинними людьми. Усі екскурсії супроводжували розумні, чемні, надзвичайно ерудовані екскурсоводи, у яких було чому повчитися.

На жаль, іноді важко було декого з екскурсантів відірвати від телефона, примусити вийняти з вух навушники, оскільки це заняття було для них важливішим ( велика біда століття!) Хоча більшість учнів дійсно намагалися почути все і побачити, насолодитись красою і неповторністю Українського Прикарпаття.

     Дудчак Л.І., класний керівник 9 – В класу.        

Категорія: Шкільні новини | Переглядів: 26 | Додав: rude_n | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]